Тужно грала чарівная скрипка,
Сумно звуки в далечінь неслись,
Бідне серце у грудях боліло,
Сльози тихо котилися вниз.

Там стояла закохана пара,
А під ними дрижала земля.
Будь здорова, дівчино кохана,
У повстанці відходжу вже я.

І гукнула далеко гармата,
А на стійці із крісом стрілець
Згадав вечір, кохану дівчину
Й тії сльози, що лилися вниз.

Ой гукнула вже зблизька гармата,
Ой гукнула гучніше вона.
Кріс держала рука вже холодна,
Не трималась плечей голова.

Покотилась стрілецька голівка,
Покотилась не перша вона,
Землю вкрили стрілецькії кості,
Кров зросила батьківські поля.

Тужно грала чарівная скрипка,
Сумно звуки в далечінь неслись.
Дальше ждала дівчина повстанця,
Та не ждав вже дівчину стрілець.