Ой там, край дороги,
Старий дуб стояв,
А під тим дубочком
Повстанець лежав.

Він лежить, не дише,
Він неначе спить,
Золоті кучері
Вітер шелестить.

Ой прийшла до нього
Матінка його,
Плаче та ридає,
Цілує його.

"Я вдовою стала!
П’ятеро дітей...
Сину найдорожчий,
Сину дорогий".

А там біля неї
Командир стояв,
Він її на серцю
Тугу розважав:

"Не плач, стара мати,
Син героєм впав
Та й за Україну,
Котру так кохав".