Ой плаче, тужить стара мати,
Та ще й дівчина молода, –
Злетілись кати, мов ті круки,
На наші села і міста.

Злетілись кати, мов ті круки,
Забрали милого зі сну:
"Прощай, прощай, моя дівчино,
Я завтра на розстріл іду!

Не сам один я тут попався –
Нас триста орлів тут сидить,
І щонайкращий цвіт України –
Найтяжчі муки він терпить.

Щодня виводять по одному.
Під звук моторів чути стріл,
І ще раз: "Слава Україні!" –
Тоді мертві падуть долів".

Ніхто не скаже де могила,
Де поховав червоний кат,
А на могилі не заплаче
Ні сестра, ані рідний брат.

На тій могилі кущ один калини,
А нею вітер шелестить:
Вона мені всю правду скаже,
Де мій миленький твердо спить.

Сама я руту посадила,
Сама я буду поливать,
Сама повстанця полюбила,
Сама я буду забувать.