Доля з мене все глузує,
Серце рветься в далечінь,
А дівчині все байдуже,
Що я терплю важкий біль.

Полетів би серед ночей
Соловейком заспівать,
Випить красу з синіх очей,
А тоді – хоч помирать.

На широкому блакиті
Я пестив тебе ніжну,
Мов царівну в оксамиті,
Колихав тебе одну.

Як засяє світ любов’ю,
Прийде гарна знов весна,
І полинуть на Вкраїну
Сині очі і краса.