На прощання з другом довго говорила,
І дивилась сумно в очі голубі.
Прощавай, мій друже, будь здоров, мій милий,
Я на спомин хустку дарую тобі.

Якщо підеш, друже, в бій із москалями,
Як тя пуля ранить поміж козаками,
От тоді, мій друже, ця біла хустина,
Так загоїть рану, як моя рука.

Котяться машини, гуркотять гармати
І сталеві птиці летять у розмай...
Якщо, милий друже, з ворогом стрінешся,
Білої хустини ти не підіймай.

Притули до рани, а потім кроваву
Хустку, наче прапор, піднеси вгору.
Хай по світі лине слава України,
Слава про повстанців незломних в бою.