Заплакали карії очі
В далеку задивлену путь,
Там тихим шляхом опівночі
Повстанці на Волинь ідуть.

Дівчина головку склонила
Буйну кучеряву на грудь:
"Бувайте здорові, соколи,
Щаслива вояцька вам путь".

Нараз серед темної ночі
Заграв десь різкий автомат,
Ще пострілів кілька і тихо...
Десь чути ще вибух гранат.

Але тут серед темного бору
Виходять два хлопці малі,
Приносять німецьку машину:
"Прийміть у ряди нас, друзі!

Нам батька германці убили,
Замучили матір торік,
Нас двоє у лісі лишилось,
Жертвуєм Вкраїні свій вік".