Ох, як люблю, як люблю ті наші гори,
Де по лісах гуля леґінь,
Шумить потік там край діброви,
У них прожив там двадцять літ.

Приспів:
Гей, же гу, гей же гу!
Гей же га, гей же га!
Жиймо ще, жиймо ще,
Поки час, поки час!
Бо хто з нас відгада,
Бо хто з нас відгада,
Чи ще завтра стане нас?

А в ту пору, а в ту пору, як лютий ворог
По селах і містах розбрівсь,
Гуляємо собі по лісі,
Як гуляв Довбуш ще колись.

І стали нам, і стали нам ті наші гори
Твердинею у лютий час,
А віковічні темні бори
Від ворогів ховають нас.

А як здобудемо, здобудем Україну,
То гори все шумітимуть,
Тут бились наші партизани,
Що влили пімсту в нашу грудь.