Чи то буря, чи то грім,
Чи гуде хмаролім,
Що земля за сто миль грає грізно.
Від Кубані аж до гір чути голос: "Позір!
В ряд ставай, щоб не було запізно!"

В ряд ставай, не барись,
На ніщо не дивись –
Чи до неба підем, чи до пекла.
Кидай неньку стару,
Кидай люльку й сестру,
Бо настала велика потреба.

Бо настав такий час,
Що умре дехто з нас
Не в постелі, а в полі у бою.
І в годину грізну
Спом’янем Вітчизну,
Бо для неї вмирали з любові.

І хоч нам полягти
Й не дійти до мети,
Та про нас говоритимуть внуки:
"Так боролись колись,
Полягли – не здались,
А кайдани порвали на штуки!"

Чи то буря, чи то грім,
Чи гуде хмаролім,
Що земля за сто миль грає грізно.
Від Кубані аж до гір чути голос: "Позір!
В ряд ставай, щоб не було запізно!"