Занесло тебе снігом, Вкраїно,
Закурило імлу сивиною.
Мов по матері діти під тином,
Так голосять вітри над тобою.

Занесло, занесло, закурило,
Занімів у тузі небосклін –
Не повернем у ріднії хати,
Не побачимо рідних сторін.

Занесло, занесло, закурило
Непроглядну засніжену даль.
Ой тяжка невловимая сило,
Ти підліша, ніж смуток і жаль.

Маршеруємо ніччю снігами
У Карпацькій своїй стороні –
Нам вклоняються рідні смереки,
А кругом все село у вогні.

Хоч важка і нестерпна дорога,
Та надія туди нас веде,
Де в убогій селянській родині
Пісня-туга нас кличе, нас жде.