Нова радість стала, яка не бувала:
Над степами України пташечка літала.

Ходить стрілець, ходить то полем, то лісом,
Він боронить Україну то мечем, то крісом.

А на того стрільця сніжок ся трусить,
Проб’є куля серце його, він вмирати мусить.

Мусить умирати, мусить погибати,
Свою рідну Україну навіки лишати.