Коло млина яворина, зацвила калина,
Навчилася в саду спати молода дівчина.

Навчилася в саду спати поміж яворами,
Бо хотіла розмовляти з хлопцями-стрільцями.

– Пусти мене, моя мати, то в сад погуляти,
Як запіють перші півні, йду додому спати.

Піють перші, піють другі, курка ся чекоче,
Кличе мати вечер’яти, а донька не хоче.

– Вечеряй си сама, мати, що ж си наварила,
Бо вже мені, молоденькій, вечер’я не мила.

Коня веду, на нім їду, кінь головку клоне,
За ним, за ним дівчинонька білі ручки ломе.

Заломила білі ручкі від пальця до пальця,
Що не має і не буде стрільця-закоханця.