Пийте, друзі, грай, музико, нам вже все одно,
Бо правдиве є на світі музика й вино.

Був собі козак, він дівчину мав,
Як цвітки весну, він її кохав.
Він кохав її і любив її,
В своїх думах, в своїх мріях золотив її.

Та здригнувся світ від звуків гармат,
В боротьбі страшній йшов на брата брат,
І козак пішов, як пристало всім,
І порубаний, побитий повернувся в дім.

Він до матінки рідної зайшов,
Перше дівчину любу віднайшов.
Та як стрінув він мрію своїх мрій,
Тут її упало слово: "Ти тепер не мій".

Пийте, друзі, грай, музико, нам вже все одно,
Бо правдиве є на світі музика й вино.