Була колись дівчина,
І був се гарний час,
Яка любов носила
Аж попід небо нас.

Ми мріяли, кохались
Коханню присягались,
А соловейко тьохкав
Все "тьох" та й "тьох", та й "тьох".

Та десь війна взялася
Та й ось який конец:
Дівчина віддалася,
Я – січовий стрілец.

Такє-то в нас кохання,
Закляття, пропадання,
А в серденьку осталось
Лиш "ох" та й "ох", та й "ох".