Із Бережан до кадрі
Січовики манджали,
Там краялось серденько
Із гор’я і печали.

Кервавилось серденько
І билось до загину,
Бо в Бережанах покинув
Коханую дівчину.

Ох, був то раз веселий час,
Як молодіж гуляла,
Ах, було в мене щастя раз –
Не довго то тривало.

У гаю, в зеленім гаю
Сидів я разом з нею,
Світив місяць високо
Наді мнов і над нею.

Вона так любо-мило
До мене промовляла,
Тулилась, мов дитятко, –
І руки спротягала.

– Прощай, моє орлятко,
Мій сонячний промінню,
Моя ти осолодо
В воєнному терпінню.