Йшов стрілець у чужину,
Покидав дівчину,
Біль давив зболілу грудь:
"Ах, прощай, кохана,
Й хоч у серці рана,
Ти забудь мене, забудь..!"

Дівчина банує,
Плаче та нудьгує:
"Милий, де ти, ах, верни!"
Милий на мураві,
Стоптаній кривавій,
Йому сняться райські сни.

Вітер полем гонить,
Верба листя ронить,
На могилку лист паде...
Плаче стара мати,
Вклала доню спати:
"Доню, сину, де ви, де?"