Їхав стрілець на війноньку,
Прощав свою дівчиноньку:
– Прощай, миленька, чорнобривенька,
Я йду в чужу сторононьку.

Дай ми, дівчино, хустину,
Може, я в полю загину,
Темної ночі покриють очі,
Лекше в могилі спочну.

Дала дівчина хустину –
Стрілець у бою загинув.
Покрили очі темної ночі,
Лекше в могилі спочинув.

Лихії люди насилу
Взяли нещасну дівчину,
Там серед поля гнеться тополя
Та й на стрілецьку могилу.