Бо війна війною, вісьта-вйо,
В тім є Божа сила, гайта-вйо!
Як не заб’є тебе гостра куля,
То копитом місто кулі вб’є кобила.

Або, не дай Боже, – вісьта-вйо,
Як заснеш на возі – гайта-вйо,
Впадеш з воза, впадеш та й заб’єшся,
Впадеш з воза та й заб’єшся на дорозі.

А що ще найгірше – вісьта-вйо,
Прийдесь погибати – гайта-вйо,
Бо не можна собі із бабами,
Із жінками, із дівками ради дати.

Попереду Цяпка – вісьта-вйо,
Під ним шпак дрімає, вісьта-вйо, гайта-вйо,
А як гляне – серце в дівчат в’яне,
А як гляне – серце в’яне, страх збирає.

Попереду Цяпка – вісьта-вйо,
В мапу загалядає – гайта-вйо,
"Чи далеко наша славна кадра,
Чи далеко славна кадра?" – всіх питає.

А позаду сотник – вісьта-вйо,
Руками махає – гайта-вйо,
"Чи далеко славний город Київ,
Чи далеко город Київ?" – всіх питає.

– Ой ти, пане сотник, – вісьта-вйо,
Щось-то не до ладу – гайта-вйо,
Раз ідемо просто на Вкраїну,
Раз ідемо на Вкраїну, раз до заду.