Чи то грім загримів, чи то вітер зашумів,
Що столітні дуби затріщали?
То московські вовки на наш край дорогий,
Мов той вихор на степ, налітали.

Чи то грім загримів, чи то вітер зашумів,
Що земля на сто миль грає грізно?
Від Кубані до гір чути голос братів:
"В ряд ставай, щоб не було запізно!"

В ряд ставай, не барись, на ніщо не дивись –
Чи до пекла підемо, чи до неба,
Кидай неньку стару, кидай любку і сестру,
Бо настала велика потреба.

Бо настав такий час, що умре кожен з нас
Не на ліжку, а в бою у крові,
І в годину важку ми згадаєм Вітчизну,
Бо за неї вмирали ми з любові.

Ми боролись, ішли, до мети ми не дійшли,
Но про нас говоритимуть люди,
Що боролись колись, полягли, а не здались,
Ми кайдани пірвали на штуки.

Ой ти, враже, тікай, покидай наш рідний край,
Бо господар до хати вертає,
Ой ти, темная ніч, пробудись чим скоріш –
На Вкраїні хай сонечко засяє.