Чи то буря, чи то грім,
Чи гуде хмаролім,
Що земля на сто миль грає грізно?
Від Поділля до гір
Чути голос: "Позір!"
В ряд ставай, щоб не було запізно!

В ряд ставай, не барись,
На ніщо не дивись,
Чи до пекла підеш, чи до неба.
Кидай матір стару,
Кинь коханку, сестру,
Бо настала велика потреба.

Бо настав такий час,
Що умре дехто з нас,
Не в постелі, а в полі, у крови,
І в хвилину грізну
Спом’яне вітчину,
Бо для неї вмирав він з любови.

Наше тіло – погній
Для квіток, ясних мрій,
Наша кров – то росиця над раном,
Наша думка – то грім,
А діло – хмаролім,–
На тиранів підем гураґаном!

А хоч нам полягти
И не дійти до мети,
То про нас говоритимуть внуки:
"Полягли – не дались,
А кайдани пірвали на штуки!"

Чи то буря, чи то грім,
Чи гуде хмаролім,
Що земля на сто миль грає грізно?
Від Поділля до гір
Чути голос: "Позір!"
В ряд ставай, щоб не було запізно!