В горах грім гуде, хоч зима паде,
Землю зорали гармати.
Гримить війна, дуднить луна,
Дрожать ранені Карпати.

Хто живий, вставай боронити край,
Вкритий вогнем і мерцями,
Не буде тобі сумно у борбі
Між січовими стрільцями.

Січові стрільці – за свій край борці,
За свою вічну свободу
У них борба – це їх судьба
І трудового народу.

Лютий кат прийшов проливати кров,
Взяти народ наш в неволю
І море сліз і в край привіз, –
І смерть, І кров, І недолю.

Взяли нам поля – не візьмуть нам сил,
Ворог там б’ється з серцями,
Ми царя уб’єм, думка оживе
Між січовими стрільцями.

І спустився кат із верхів Карпат,
Втік так, як вовк, манівцями,
І там упав, і в бій попав –
Між січовими стрільцями.

А хто там прийде і вперед веде,
Знаємо – наші дівчата:
Личко як мак, кругом козак, –
Душа козацька завзята.

Не цілуйте ви їх – на війні це гріх,
Краще вберіть їх вінцями,
Слава тим дочкам, нашим козачкам, –
Між січовими стрільцями.