Ой у лузі червона калина похилилася,
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо.

Їдуть наші стрільці січовії у кровавий тан,
Визволяти славну Україну з ворожих кайдан.
А ми тії ворожі кайдани розірвемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо.

Там у полі ярої пшениці золотистий лан,
Починають стрільці січовії з ворогами тан.
А ми тую ярую пшеницю ізберемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо.

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів
То рознесе по всій Україні славу про стрільців.
А ми тую стрілецькую славу збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо.

– Не хилися, червона калино, маєш білий цвіт,
Не журися, славна Україно, маєш славний рід.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей-гей, розвеселимо.