Та єсть у тебе, та й дівко Галочко,
Кам’яноє серденько.
Ей, та єсть у тебе, дівко Галочко,
Кам’яноє серденько.

Та що й вечір сидиш, та й не заплачеш,
Та й батенька не жалуєш.
Ей, що й вечір сидиш, та й не заплачеш,
Та й рідного не жалуєш.

– Ой не жаль мені та й батенька свого,
Ще й подвір’ячка його.
Ей не жаль мені та батенька свого,
Ще й подвір’ячка його.

Та ой жаль мені та русої коси,
Ще й дівоцької краси.
Ей, ой жаль мені та русої коси,
Ще й дівоцької краси.