Та не стій же, вербо, та над водою,
Бо холодна вода та під тобою.

А вирости, вербо, та на толоці,
А де збираються дівчата та хлопці.

Та викинь же, вербо, зелене віття,
Щоб було багате молодих життя.

Щоб було багате та ще й щасливе,
Бо покохав козак дівча вродливе.

– Викинь же, козаче, хоч копієчку
За свою кохану, красну дівочку.

Викинув же козак та найбільше всіх,
Та й вибрав дівчину та й найкращу всіх.

Ой візьми, дівчино, повний гаманець,
Та й підем, кохана, разом під вінець.