Закохав мене вечір
У свою дивовижну красу
І тепер я зорю
На долонях, мов краплю несу.
То краплина життя,
То кохання моє
І не гаснуть у серці чуття,
Доки в небі зоря виграє.

Закохав мене вечір
У блакитні тумани лугів,
Наче взяв у полон
І стежиною в поле повів.
Де зоріє життя,
Мов світаннє моє
І не згаснуть у серці чуття,
Доки в небі зоря виграє.

Закохав мене вечір
У тепло перепілок своїх
І душа моя там,
На співучих стежках польових.
Де розлите життя,
Де джерельце моє
І не згаснуть у серці чуття,
Доки в небі зоря виграє.