І
Стелиться доля та на три шляхи,
Шляхи червоні від крові.
За безцінь продана власним народом,
Розіпнута братами по крові –
Українська земля, українська земля.
Чом ти голосиш, ставши край шляху,
Красна дівчина?
Плачу, бо бачу як у кайданах
Вмирає Вкраїна – моя сивая мати!
Іржею покрились козацькії шаблі,
Корогви святії згнили в погрібах,
Ковилою заросли могили козацькі,
Не чуть вже литаврів в широких степах.
Нема у нас долі без польських кайданів,
Татарських ясирів, московських тиранів,
Нема у нас волі без крові та сліз.
Тягнулись до плуга, а брались за шаблю,
Гукали ми брата – отримали ката
Шукали вкраїну – знаходили чорну руїну.

Приспів:
Брат за брата, кров за кров,
Шабля на шаблю та любов за любов!
Ми пройдемо цей шлях
Через небо та пекло до волі,
Ми пройдемо цей шлях.
Вставай, Україна моя,
Зведися у славі, востань із руїни,
Славетна земля!
Ми станем пліч-о-пліч та окликом братнім
Тебе пробудем зі сну,
Як треба загинем усі до одного
За справу святу, за волю святу!

ІІ
Українською кісткой засіяв фронти,
Сміялись царі коли падали ми,
Ідучи у кайданах на смерть
За чужії корони.
За що ж тоді бились стрілецькії сотні?
За що помирали герої УПА?
Чи задарма загинули хлопці
Під Крутами в полі!?
Безстрашно кидаючись в пекло боїв
Вони помирали хто як умів,
І кожен у серці тримали святе слово "Воля!".
Сталінські тюрми та старі Соловки,
Чорнобильський жах, геноциду гроби –
Півнації трупом лежить
У розритих могилах.
Зрусифіковане плем’я та прокляті віки,
Заляпані кров’ю святі рушники
У спадок отримали ми
Від нещасної долі.
Та хіба є таке небо, як на нашій Вкраїні,
Хіба де є ще такі родючі поля,
Чи десь голосить так мати,
Що ховає єдиного сина.
Чи є на світі так рясно
Зрошена кров’ю земля?