Як задумав горобейко жениться,
Та й узяв дружка-канарейка,
Та й узяв дружка-канарейка,
А піддружного – соловейка,
А свашечок – чечіточок,
Світилочок – жовтобрюшок.
"Оце вже я весь рід зібрав,
Тільки ’днеї сови не взяв".

Прийшла сова позад усіх,
Сіла сова повище всіх –
Сіла сова на припічку:
"А заграйте на скрипочку!"
Як пішов горобчик танцювати –
Розпурхався, розцвіркався,
Наступив сові на лапи.
Сова дуже розгнівалась
Та й додому повіялась.

"Вернись, сово Іванівно,
По батькові Степанівно!"
"Ой брешеш ти, горобейку,
Не так звала мене ненька,
Звала мене: сова Іванівна,
По батькові Халимонівна!"