Коли бабка умирала,
В рай піти хотіла.
Заповіла, щоб священик
Похоронив тіло.

А священик прийшов п’яний,
Що й не пам’ятався.
І на ногах з хрестом в руках
Ледь попик тримався.

І не знав він, що казати,
Плів піп небилиці,
Замість Ганни померлої
Сказав:– Прощай, Грицю!