Ой висока смеречина росте на камінню,
Прошу тебе, візьми мене, молодий леґіню!

Ой візьми ня, леґінику, візьми ня, візьми ня,
До роботи ніякої лиш не застави ня.

Сорочину ти не зшию, бо шити не вмію,
Коровину не їздою – підійти не смію.

У хижі ти не побілю, бо ручки намочу,
А їсти ти не спарую – варити не хочу.

Лиш постілку вистелю ти, солодкий Іванку,
Та будемо щебетати до самого ранку!