Мої очі в тихий вечір,
Що спускається безгучно,
Несучи на землю спокій,
На своїх сріблястих крилах.
Мої очі – сизі хмари,
Крізь які у день похмурий,
Пробивається проміння
Мого серця золотого.

Мої очі – срібна річка,
З таємничим царством казок,
Їх розказують нечутно
Рибкам золотим русалки.
Мої очі – тиха радість,
Що у душі людські ллється
І несе в яснім спокою
В їхні ночі усміх неба.

Мої очі – ніжні квіти,
На яких спинились сльози
І замок за світ безщасний,
Як росинки після ночі.
Мої очі – ніжні квіти,
На яких спинились сльози
І замок за світ безщасний,
Як росинки після ночі.

Мої очі – ніжні квіти,
На яких спинились сльози
І замок за світ безщасний,
Як росинки після ночі.
Мої очі – ніжні квіти,
На яких спинились сльози
І замок за світ безщасний,
Як росинки після ночі.

Мої очі – ніжні квіти,
На яких спинились сльози...