– Бреди, бреди, діду, та в луг по калину,
Як не підеш по калину, то, далебі, згину.

Та вже тому діду по коліна займає,
Сидить баба на бережечку, віри не доймає:

– Бреди, бреди, діду, та в луг по калину,
Як не підеш по калину, то, далебі, згину.

Та вже тому діду по очкур займає,
Сидить баба на бережечку, віри не доймає:

– Бреди, бреди, діду, та в луг по калину,
Як не підеш по калину, то, далебі, згину.

Та вже тому діду під руки займає,
Сидить баба на бережечку, віри не доймає:

– Бреди, бреди, діду, та в луг по калину,
Як не підеш по калину, то, далебі, згину.

Та вже тому діду по шию займає,
Сидить баба на бережечку, віри не доймає:

– Бреди, бреди, діду, та в луг по калину,
Як не підеш по калину, то, далебі, згину.

Та вже тому діду та в рот вода ллється,
Сидить баба на бережку, із діда сміється:

– Бреди, бреди, діду, та в луг по калину,
Як не підеш по калину, то, далебі, згину.

Та вже тому діду чуприна майнула,
Сидить баба на бережку, руками сплеснула:

– Ой тепер же, вражий діду, тебе не боюся,
Піду в корчму – з козаками горілки нап’юся.