А мій милий чорнобривий узувається,
Я б його зачепила – не ’бзивається.

Я б його зачепила, я б його спросила...
– Цить мила, не сварись, рибка придушилась!

Придушилась рибка в морі, придушилися лини,
Він по рибку не пішов, тільки пішов до куми.

Приходжу я до куми та й стала гукати:
– Іди, милий чорнобривий, рибоньку щиняти.

А кума почула та й на постіль впала,
А мій милий руки ломить: "Вже й кума пропала!"

Приходить додому, став мене благати:
– Ходи, мила, чорнобрива, куму рятувати!

– Чорти тебе хай візьмуть з твоєю кумою,
Нехай вона нині і вмре – не піду ногою.

Нехай вона нині і вмре, нехай поховають,
На похорон не піду – будто я не знаю.

На похорон не піду – будто би не чую
Не одну я ніченьку без тебе ночую.