А я собі ланкова, маленького росту,
Полюбила бригадира, голову колгоспу.
Гей-га, юха-ха, шумарія, юха-ха,
Полюбила бригадира, голову колгоспу.

Ой пішла я у колгосп та й сіла на лавку:
– Товаришу голова, дайте мені справку.
Гей-га, юха-ха, шумарія, юха-ха,
Товаришу голова, дайте мені справку.

Та таку ми справку дайте, щоби я гуляла,
У колгоспі не робила та й премію мала.
Гей-га, юха-ха, шумарія, юха-ха,
У колгоспі не робила та й премію мала.

– Ой випишу, випишу, випишу потому,
А як сонечко зайде, принесу додому.
Гей-га, юха-ха, шумарія, юха-ха,
А як сонечко зайде, принесу додому.

А як сонечко зайшло, почало смеркати, –
Вже товариш голова коло мої хати.
Гей-га, юха-ха, шумарія, юха-ха,
Вже товариш голова коло мої хати.

Я півлітра та й на стіл, а він як напився!
Як зарився в подушки, чуть не задушився.
Гей-га, юха-ха, шумарія, юха-ха,
Як зарився в подушки, чуть не задушився.

Подивіться, люди добрі, та й під тоту постіль:
Де є такий голова, як у нас в колгоспі?
Гей-га, юха-ха, шумарія, юха-ха,
Де є такий голова, як у нас в колгоспі?