– Молодице молодая, маєш чоловіка,
Кажеш мені приходити, збавиш мені віка.

– Ой не бійся, гультяєнку, мого чоловіка,
Доки в саду барвіночку, доти в нього віка.

Ой кивала молодиця пальчиком до мене:
– Покинь, покинь ціп на току та ходи до мене.

Покинь, покинь ціп на току, а шапку на стозі,
Та поверни ти до мене, коли по дорозі.