Що той батько зробив,
Що він мене оженив?
За такого мене дав,
Щастя мені не вгадав.
Що за мати була,
Що за такого дала?
Лучче ж мені не зрости,
Як за такого йти.
І високий, і худий,
Ні з ким вийти до людий,
І стидкий, і бридкий,
До роботи не швидкий.
Як жив – не любила,
Як вмер – не тужила
І не буду тужити,
Бо не було з ким жити.
Як на лавці лежав,
То ще жалю завдав,
Як із лавки взяли,
То всі жалі забрали.
Як до гробу йшла,
То поплакувала,
Як від гробу йшла,
То підскакувала.
Надибала я музики:
– Ой заграйте мені,–
Поховала чоловіка,
Тепер ліпше мені.