Виконавець: Жартівливі, сатиричні пісні
Слова і музика: народні |
Видавала мене мати за діда старого
Та казала шанувати так, як молодого.
Та я єго, моя мамко, шаную, шаную,
До лавиці присилила, кропивов годую.
До лавиці присилила, щоб він не урвався,
А під ноги грані кладу, аби зогрівався.
А під ноги грані кладу, щоби він зогрівся,
А у личко витинаю, щоби червонівся.
Та не знаю, моя мамко, що му постелити,
Два камені узголови, третім навалити.
Та не знаю, моя мамко, як з ним лічи спати,
Бербенишу прикотити, сама йти гуляти.
Та не знаю, моя мамко, що му ізварити,
Капусточки з червочками, попелом підбити.
Та, Господи милосердний, озьми з діда душу,
Та понеси у гаєчок, та завіш на грушу.
Буде вітер повівати, душев телепати,
Буде старий пам’ятати, як молоду брати.