Як піду я поза лугом,
Там мій милий оре плугом.

А він оре, він гукає,
Чужа мила поганяє.

Чужий плужок, чужа нива,
Чужа мила чорнобрива.

Своя стоїть за лозами,
Умивається сльозами.

Як понесу йому пити,
Чи не буде говорити.

Він напився, він наївся
Ще й на плужок похилився.

– Чого ж лежиш, чом не ореш,
Чом до мене не говориш?

Який тобі дурень винний,
Що хороший, чорнобривий?

А я руса вродилася,
Чорнявому судилася.

Ой я руса приберуся,
На чорнявих подивлюся.

Ой я руса, а ти білий,
Поцілуймося до діла.

Ой я в морі купалася,
А я в горе попалася.

А я море перепливу,
Усе горе переживу.

Було б тобі сватать удень,
Поспитаться чужих людей.

А в нас люди – не татари,
Вони б тобі розказали.

А ти сватав мене вночі,
Не вилізли ж тобі очі.