– Де ти їдеш, мій милесейкий?
– Не вповім ти!
– Ой знаю я, добра воля твоя,
А ти мені вповіси, бо я жінка твоя,
Мій милесейкий!
– Ді Львова!
– Що ж ти повезеш, мій милесейкий?
– Не вповім ти!
– Ой знаю я, добра воля твоя,
А ти мені вповіси, бо я жінка твоя,
Мій милесейкий!
– Грушки є!
– Ой возьми мене, мій милесейкий!
– Не возьму тя!
– Ой знаю я, добра воля твоя,
А ти мене возьмеш, бо я жінка твоя,
Мій милесейкий!
– Сідай ззаду, не зломи насаду!
– Ой дай мені одну грушечку, мій милесейкий!
– Не дам ти!
– Ой знаю я, добра воля твоя,
А ти мені даси, бо я жінка твоя,
Мій милесейкий!
– Возьми одну гнилу, оближи і назад положи!
– А най тепер мамі твоїй з твоїми грушками,
А я собі, молодойка, іду за хлопцями.
– Вернися ти, чула? На всі, но не йди!