Мати дочку научала,
Щоб вона пізно не гуляла,
Щоб пізненько не гуляла,
Щоб гарненько не вдягалась
І ні з ким щоб не кохалась.

– Згадай, мамцю, сама собі,
Як ти була в такій добі,
Чи ти гарно не вбиралась,
І ні з ким ти не кохалась?

– Пригадую сама собі,
Як я була в такій добі,
То я гарно вбиралася,
З трьома разом кохалася:
То Кирило, то Гаврило,
На кого глянь – душі мило.