В ліс зелений по горішки вранці я ходила,
Коло млина, коло броду козака зустріла.

А в тім лісі є горішки, де достать їх тільки,
А він візьме та й підніме дівчину до гілки.

Як нарву я ті горішки, жменю розсипаю,
Щоб не впасти, козакові шию обіймаю.

Вечір прийде, то додому треба вже вертатись,
Як загляне мати в торбу, буде дивуватись.

– Цілий день ти працювала, де твої горішки?
А чи, може, не постигли, що в торбі їх трішки?