Ой, мати моя,
Люблю Гриця-коваля.
Я до печі, він за плечі:
Щебетушко моя!

І люблю, і піду,
І поможи, Боже!
Буду його цілувать,
Поки сон ізможе.

Вже ж націлувався,
Вже ж намилувався,
Як у саду соловей
Та й нащебетався.