На тім боці на толоці сивий бичок риче:
– Вийди, вийди, Іленочко, чос тя Іван кличе.

Та не вийшла Іленочка, але вийшла мати:
– Кому треба до Іленки, най іде до хати.

Увійшов я та й до хати та став ся вітати,
А Іленка до віника – хату замітати.

Увійшов я та й до хати, та не встиг я сісти,
Мені дали барабулю нелуплену їсти.

А я тоту барабулю гірко оббираю,
На полиці варяниці – я все зазираю.

На полиці варяниці, а під печов масло...
Через таке моя люба до дівчини згасла...