Як весна, то навіщо ловив зірки,
Срібних трав заколисував дзвоники?
Обережності чіпляти шорла
І в усьому бачити смішне.

Проти неба горобина чорна,
Проти тебе сонце неясне.

Зав’язав білий світ, закосичив ти
І пустив на припоні, немов коней.
Чи твоя сваволя, чи покора –
Все для мене буде завісне.

Проти неба горобина чорна,
Проти тебе сонце неясне.

Буде все, мов у казці, або в кіно,
З неба хліб і з простої води вино.
Ти ходитимеш червоним море,
Я сплету з веселки макраме.

Проти неба горобина чорна,
Проти тебе сонце неясне. (2 рядки – 2)

Проти неба горобина чорна,
Проти тебе сонце!