Знову душу виймає осінь... Так не буває.
А насправді буває і не тільки мені.
Осінь душу виймає, сум за серце тримає,
Злива сльози змиває... Повінь, що восени.

Приспів:
Повінь, що восени.
Повінь... Це вже напевно.
Повінь, що восени.
Повінь... Та недаремно.

Осінь душу виймає, так не з кожним буває.
А мене не минає цей відгомін весни.
Хай проллються потоки, хай наповнять витоки.
І триває допоки повінь, що восени.

Приспів