За тиждень спеки злива та багнюка
Були як нагорода тим
Хто порпався в городніх хащах
Підгортав кропив
Під полум’яним сонцем жив
Про щось напевно думав
Можливо про цунамі
Глобальне потепління
Про кризу світову
Про вибори в країні
А втім чи є потреба
Думати гадати
Коли достатньо просто
Підгортати

Життя сільське дає нагоду
Читати простір згадати те
Чого у місті бракувало
Було замало так замало
Природнього в тобі
Ти вчора дощ зустрів
З другом на млині
Завмерлому в
Чеканні
Серцевих коливань
Під тиском водяного струму коли
Колес та ременів судини задріботять
Але застиг навіки старий млин
І в проміжку дверей дощем спадає окіл Рову
Вбираючи все зайве в мул та вогкий дим