Вийшла молода до родчика,
Ще й до зіллячка свого.
Та рве барвінок собі на вінок,
Та й жалібненько плаче.

А за нев, за нев її ненечко:
Що ж ти, донечко, плачеш?
Ой, чи жаль тобі подвір’я цього,
Чи мене старенького?

Ой, не жаль мені подвір’я цього,
Ані вас старенького.
Лишень жаль мені за русу косу,
За дівоцькую ношу.

Nie płacz, proszę cię, nie wylewaj łez,
Płaczem Boga dziś zasmucisz.
Powiedz wszystkim tym, co chcą skłócić nas,
Że przeciwko nim Bóg się zwróci.

Powiedz wszystkim, co zepsuć miłość chcą,
Że Bóg załatwi ich lewą nogą.
Jeśli jednak Bóg będzie wrogiem nam,
Moja będziesz, wiem mimo Boga.

Дівки гуляють, дівки гуляють,
Лиш мене не приймають.
Ні до дівочок, ні до жіночок,
Лиш під злотний віночок.