Місяць мені посміхався, де б я не був, куди б я не йшов
Сонце засліплює очі, й щоранку муркоче, що мене воно хоче.
Трішки солодкого чаю, без вітру надії життя сенс втрачає
Знову я буду кричати те, що не встиг сказати

Приспів:
Титри душі, мого життя, я почну з нового дня
Розписувати-ти-ти-ти
А ти мені скажеш, що кохаєш, мабуть, ти інших слів не знаєш
Сьогодні-ні-ні-ні-ні

Ніколи, не висітимуть крила після зливи, на батареях
Червоного цвіту, бракуватиме світу, щоби бути по окремо.
Дилема, а не поема, історія моя і частково й твоя,
Краще я буду мовчати, щоб не сказати

Приспів

Зачекай, на секунду все пригадай
...Повернись. Заткнись. Це параноя...