Здраствуй, люба! Пишу я тобі листа
Нівідкуди, просто так, нізвідкіля.
Як там діти? Як там мама, як Мухтар?
Я вже скучив, вже задрав мене той штурвал!

А як прийду, до грудей притисну всіх,
Розцілую, і Мухтара прямо в ніс.
На городі відпочинем ми як завжди,
І в бабусі покуштуємо пироги.

Ла-ла-ла..!

Шторм, як жінка, що захоче – те візьме,
Так закрутить, і не взнаєш де ти є.
Я – на вахті, і не солодко мені,
Спати хочу, задовбали комарі!

Боже ж милий, ти ж подумай но на мить:
Мене вдома вже не було цілий рік.
Любі мої, ви ж простіть мені за все.
Те, що було, – те вода хай рознесе!

Що ж, бувайте! Легше стало на душі.
Наче був там – на рідній на землі.
Я щасливий, і я хвалюся цим всім,
Бо чекають мене вдома, в моїй рідній стороні.