Оре Семен, оре,
На шлях поглядає...
"Чужі жінки обід несуть,
Моєї немає".

Ой приходить Семен
Із поля до хати,
Питається дрібних діток:
"А де ваша мати?"

"Пішла ж наша мати
Та в ліс по телята...
Ой щось вона говорила:
"Я не ваша мати!"

Пішла ж наша мати
У гай по калину...
Ой щось вона говорила,
Що я вас покину.

Пішла ж наша мати
Та в ліс по корови...
Ой щось вона говорила:
"Оставайтесь здорові!"

Ой вдарився Семен
Об поли руками:
"Діти ж мої ріднесенькі,
Пропав же я з вами!"

Ой вдарте, морози,
Та на густі лози...
Побий, Боже, Катерину
За Семенові сльози!