Ой давно, давно я в батька була,
Вже й тая стежечка терном заросла!

Ой терном, терном, ще й шипшиною...
Була я в батенька ще й дівчиною!

Я в батька була, так як цвіт цвіла,
Тепер я стала, як трава в’яла.

Ой де летіла – трава шуміла,
А де ж я впала, там річка стала.

Текла річенька через батьків двір,
Через батьків двір та й на поговір.

Через батьків двір та й на поговір –
Ой побив, побив та й пішов на мир.

Та ще й хвалиться, вихваляється:
"Ой добре, добре та чуже дитя бить!

Не пручається і не лається, –
До білих ніжок приклоняється!"