Ой піду я в ліс по дрова,
Назбираю лому.
Завів мене чужий розум
На чужу сторону.

А на чужій сторононьці
Ні батька, ні неньки,
Тільки в саду вишневому
Співа соловейко.

Співай, співай, соловейко,
Всіма голосами,
А я піду в сад вишневий,
Заллюся сльозами.

Ой зірву я з рожі квітку
Та й пущу на воду:
"Пливи, пливи, з рожі квітка,
Аж до мого роду".

Плила, плила з рожі квітка
Та й на воді стала,
Вийшла мати воду брати –
По квітці впізнала.

"Ой десь же ти, моя доню,
Недужа лежала,
Коли твоя з рожі квітка
На воді зів’яла".

"Не лежала, моя мамцю,
Ні дня, ні години,
Попалася в лихі руки
Невірній дружині.

Не лежала, моя мамцю,
Ні дня і ні ночі,
Попалася в лихі руки –
Виплакала очі".